Головна перевага дизеля — висока економічність, що довів пробіг з Москви в Санкт-Петербург і назад на одному баку з середнім витратою 3,72 л/100 км. В мене в звичайній експлуатації (живу в Підмосков’ї) виходить 5,5 л/100 км, а для спокійної їзди по шосе вивів просте правило: швидкість по спідометру ділю на 20. Наприклад, при 90 км/год виходить 4,5 л/100 км

Дизель володіє чудовою тягою (щоправда, в досить вузькому діапазоні 1700-3700 об/хв) і дозволяє здійснювати енергійні обгони без перемикання вниз. Прискорення 80-120 км/год на п’ятій передачі у нього займає 12,0 с проти 17,1 з у колишнього бензинового седана, який, до речі, на пару центнерів легше. Однак нижче 1300 об/хв розташована глибока турбояма: мотор ще дуже млявий. А крутити до відсічення на 4800 об/хв марно, тут тяга вже падає.

Високий крутний момент зажадав більш потужної пружини зчеплення, але постійно вичавлювати тугу педаль в пробках втомлює. А працювати зчепленням доводиться багато, оскільки «довга» головна пара навіть на першій передачі і обертах холостого ходу розганяє машину до цілком жвавих 7 км/ч.

Взимку дизель пускається впевнено (правда, в морози нижче 25ºС не потрапляв). Втім, пару раз з-за річною солярки все ж не завівся, так що взимку при заправці треба бути особливо уважним. Характерне дизельне торохтіння несильно чути лише зовні при холодному двигуні. Прогрівається він повільніше бензинового, тому підігрів сидінь тут цілком затребуваний, але через 10-15 хвилин в салоні цілком комфортно.

Всі 110 тис. км дизельний агрегат відпрацював без зауважень, хоча ніяких поблажок йому не давали: заправлялися на звичайних, по можливості фірмових АЗС, масло (використовували синтетику, витрати на угар досі не помітний) міняли, як і наказано, через 20 тис. км. Рекордно великий пробіг між ТО — одне з безперечних переваг «Форда», хоча деякі дилери рекомендують робити обслуговування вдвічі частіше, за принципом «кашу маслом не зіпсуєш». Контрольні заміри динаміки виявили прекрасний стан двигуна, за три роки «Фокус» розкотився і навіть трохи поліпшив показники. А невелике зниження еластичності пояснюється більш важкою командою випробувачів і додатковим обладнанням — разом плюс 47 кг.

Немов намагаючись реабілітуватися за поломку зчеплення (руйнування бракованого диска, ремонт по гарантії) на самому початку експлуатації, червоний «Фокус» показав себе дуже надійною машиною — якщо не вважати передніх колодок, заміни (на 107 тис. км!) зажадав лише один із задніх амортизаторів. Враховуючи чималий пробіг, поміняли обидва, причому поставили звичайні гідравлічні «Бильштайн», виявилися вдвічі дешевше фірмових фордівських — 3135 руб. за штуку проти 6300 руб.!

Взагалі, із закінченням гарантії перейшли на самостійне обслуговування, оскільки за деякі запчастини дилери не моргнувши оком деруть втридорога! Якщо раніше кілька разів купували взамін втрачених фірмові колісні ковпаки за 800 руб. за штуку, то тепер я придбав симпатичний комплект (чотири штуки!) за 500 руб. До того часу зносилася літня гума — ще 16 тис. руб. за п’ять коліс.

Прилетів камінчик змусив змінити вітрове скло — сплатила страхова компанія. А ось розбите на стоянці скло задньої лівої двері (дивно, в салоні нічого не чіпали) міняли самі, поспішаючи виїхати у відрядження. Знову-таки знайшли добротний неоригінал за 1800 руб. замість фірмового за 4048 руб. Від камінців сильно дістається капоту, він весь у дрібних сколах, проте ніяких слідів іржі після трьох зим виявити не вдалося. Самостійно розібрали і ґрунтовно почистили забруднене «листковий пиріг» з інтеркулера, конденсора та радіатора турбонаддува, витратившись на охолоджуючу рідину, — перестав грітися мотор при буксируванні каравану на підйом.

У «Фокуса» спочатку під захистом двигуна було всього 132 мм, тепер пружини втомилися — залишилося лише 110 мм. А з вгодованим водієм і того менше — їжджу особливо обережно і роздумую, як збільшити кліренс, але це вже тема окремої статті. Привід для іншої дала давня і дуже небезпечна поломка: при зміні колеса під «Фокусом» склався домкрат і машина звалилася на землю (про нашому розслідуванні цього інциденту читайте в ЗР, 2009, № 6).

Щоб тягати згаданий житловий причіп, обладнав машину тягово-зчіпним пристроєм «Брінк» ступино підприємства «Трейлер». Фаркоп обійшовся лише в 4300 руб. проти 9717 руб. за оригінальний. Плюс 6980 руб. за електрику — мультиплексна проводка вимагає спеціального адаптера. Втім, це обладнання необов’язкове і на рекордно низьку вартість кілометра пробігу — всього 1,90 руб./км! — не вплинуло. І навіть з урахуванням втрати вартості автомобіля — 107 тис. руб. за 110 тис. км («Фокус», куплений за 487 тис., сьогодні можна продати приблизно за 380 тис.) — підсумковий показник збільшується лише на рубль, до 2,90 руб./км.

Головна перевага дизеля — висока економічність, що довів пробіг з Москви в Санкт-Петербург і назад на одному баку з середнім витратою 3,72 л/100 км. В мене в звичайній експлуатації (живу в Підмосков’ї) виходить 5,5 л/100 км, а для спокійної їзди по шосе вивів просте правило: швидкість по спідометру ділю на 20. Наприклад, при 90 км/год виходить 4,5 л/100 км

Дизель володіє чудовою тягою (щоправда, в досить вузькому діапазоні 1700-3700 об/хв) і дозволяє здійснювати енергійні обгони без перемикання вниз. Прискорення 80-120 км/год на п’ятій передачі у нього займає 12,0 с проти 17,1 з у колишнього бензинового седана, який, до речі, на пару центнерів легше. Однак нижче 1300 об/хв розташована глибока турбояма: мотор ще дуже млявий. А крутити до відсічення на 4800 об/хв марно, тут тяга вже падає.

Високий крутний момент зажадав більш потужної пружини зчеплення, але постійно вичавлювати тугу педаль в пробках втомлює. А працювати зчепленням доводиться багато, оскільки «довга» головна пара навіть на першій передачі і обертах холостого ходу розганяє машину до цілком жвавих 7 км/ч.

Взимку дизель пускається впевнено (правда, в морози нижче 25ºС не потрапляв). Втім, пару раз з-за річною солярки все ж не завівся, так що взимку при заправці треба бути особливо уважним. Характерне дизельне торохтіння несильно чути лише зовні при холодному двигуні. Прогрівається він повільніше бензинового, тому підігрів сидінь тут цілком затребуваний, але через 10-15 хвилин в салоні цілком комфортно.

Всі 110 тис. км дизельний агрегат відпрацював без зауважень, хоча ніяких поблажок йому не давали: заправлялися на звичайних, по можливості фірмових АЗС, масло (використовували синтетику, витрати на угар досі не помітний) міняли, як і наказано, через 20 тис. км. Рекордно великий пробіг між ТО — одне з безперечних переваг «Форда», хоча деякі дилери рекомендують робити обслуговування вдвічі частіше, за принципом «кашу маслом не зіпсуєш». Контрольні заміри динаміки виявили прекрасний стан двигуна, за три роки «Фокус» розкотився і навіть трохи поліпшив показники. А невелике зниження еластичності пояснюється більш важкою командою випробувачів і додатковим обладнанням — разом плюс 47 кг.

Немов намагаючись реабілітуватися за поломку зчеплення (руйнування бракованого диска, ремонт по гарантії) на самому початку експлуатації, червоний «Фокус» показав себе дуже надійною машиною — якщо не вважати передніх колодок, заміни (на 107 тис. км!) зажадав лише один із задніх амортизаторів. Враховуючи чималий пробіг, поміняли обидва, причому поставили звичайні гідравлічні «Бильштайн», виявилися вдвічі дешевше фірмових фордівських — 3135 руб. за штуку проти 6300 руб.!

Взагалі, із закінченням гарантії перейшли на самостійне обслуговування, оскільки за деякі запчастини дилери не моргнувши оком деруть втридорога! Якщо раніше кілька разів купували взамін втрачених фірмові колісні ковпаки за 800 руб. за штуку, то тепер я придбав симпатичний комплект (чотири штуки!) за 500 руб. До того часу зносилася літня гума — ще 16 тис. руб. за п’ять коліс.

Прилетів камінчик змусив змінити вітрове скло — сплатила страхова компанія. А ось розбите на стоянці скло задньої лівої двері (дивно, в салоні нічого не чіпали) міняли самі, поспішаючи виїхати у відрядження. Знову-таки знайшли добротний неоригінал за 1800 руб. замість фірмового за 4048 руб. Від камінців сильно дістається капоту, він весь у дрібних сколах, проте ніяких слідів іржі після трьох зим виявити не вдалося. Самостійно розібрали і ґрунтовно почистили забруднене «листковий пиріг» з інтеркулера, конденсора та радіатора турбонаддува, витратившись на охолоджуючу рідину, — перестав грітися мотор при буксируванні каравану на підйом.

У «Фокуса» спочатку під захистом двигуна було всього 132 мм, тепер пружини втомилися — залишилося лише 110 мм. А з вгодованим водієм і того менше — їжджу особливо обережно і роздумую, як збільшити кліренс, але це вже тема окремої статті. Привід для іншої дала давня і дуже небезпечна поломка: при зміні колеса під «Фокусом» склався домкрат і машина звалилася на землю (про нашому розслідуванні цього інциденту читайте в ЗР, 2009, № 6).

Щоб тягати згаданий житловий причіп, обладнав машину тягово-зчіпним пристроєм «Брінк» ступино підприємства «Трейлер». Фаркоп обійшовся лише в 4300 руб. проти 9717 руб. за оригінальний. Плюс 6980 руб. за електрику — мультиплексна проводка вимагає спеціального адаптера. Втім, це обладнання необов’язкове і на рекордно низьку вартість кілометра пробігу — всього 1,90 руб./км! — не вплинуло. І навіть з урахуванням втрати вартості автомобіля — 107 тис. руб. за 110 тис. км («Фокус», куплений за 487 тис., сьогодні можна продати приблизно за 380 тис.) — підсумковий показник збільшується лише на рубль, до 2,90 руб./км.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here